Підготовка до вступу в ДНЗ
У якому віці краще віддавати дитину до дошкільного закладу Як швидко ростуть наші діти! Життєва дорога рано чи пізно призведе малюків у дитячий сад. Однак у деяких батьків може не виникнути такої необхідності, адже бабуся доглядає за малюком, або фінансовий стан сім'ї може дозволити запросити няню. Але все ж багато батьків віддають перевагу вступати традиційно і підшукують дитячий сад для свого малюка. У зв'язку з цим з'являється багато питань. Вони пов'язані з турботою про добробут свого чада. У якому віці краще віддавати дитину в дитячий сад? Питання про найкращі вікові рамки введення малюка в дитячий садок є складним, бо немає однозначного і остаточного вирішення. Одні автори вважають, що до 2-х років взагалі не можна цього робити. Інші — вести в ясла краще 1,5-річного малюка, бо дитина після 2-х років вельми прив’язаний до матері. На думку педіатрів, кращий вік, коли можна віддавати дитину в дитячий сад - три роки. Але в будь-якому випадку, кожна дитина - це в першу чергу індивідуальність. Якщо сім'я велика, є сестри і брати, то для відвідування дитячого садка немає особливої необхідності. Але у випадку, коли дитина одна в сім'ї, то сумнівам немає місця. Товариство інших дітей є хорошим грунтом для розвитку особистості. У такому випадку дитина буде більш самостійним, зможе постояти за себе, стане більш товариським. Адаптивний період у кожного малюка може проходити по-різному. У деяких можуть виявлятися агресія, капризи, деякі відмовляються від їжі і сну. Дехто стикається з такими моментами пізніше. Діти, в сім'ях яких спокійні й урівноважені відносини з батьками, краще і швидше за все звикають до дитячого саду. Маленькій людині завжди потрібно говорити ласкаві слова, показувати батьківську любов. Дитині потрібно відчувати себе потрібним у цьому світі і захищеним. Якщо ви зважилися на крок віддати дитину в дитячий сад, то домашній режим повинен бути наближений до режиму в садку. Часто можуть виникати питання щодо харчування. Мами нерідко балують своїх дітей і готують смакоту, по цій дитині часто складно звикнути до їжі дитячого садка. І коли дитина не є, батьки б'ють тривогу. Шановні мами, не варто влаштовувати насильство. Діти самі просять їжу, коли зголодніє. Головне завдання - не піднімати паніку. Все, що стосується адаптації, залежить від участі сім'ї, а також уваги фахівців.. Ще це залежить від того, як самі батьки ставляться до дитячого саду. Природно, батьки тривожаться, коли віддають рідне чадо в чужі руки. Багато разів спостерігали випадки, коли мами не можуть залишити дитину в саду без сліз. А коли мама плаче, то і дитина плаче. Маленьке істота і так переживає, що залишається з незнайомими людьми, а тут ще й рідний чоловічок проливає сльози. Дитина, яка прийшла вперше до садка після 4-х років,переживає стрес не менший ніж 1,5—2-річний малюк, Змінилися лише моменти, що посилюють дитячі переживання в адаптаційний період. Чотирирічний дошкільник незрівнянно самостійніший, ніж дворічний новачок — самостійно одягається і роздягається, їсть, уміє підтримувати особисту гігієну, добре розмовляє, допомагає накривати стіл, застеляє ліжко, використовує іграшки тощо. Проте усталене життя у домашньому ритмі (або ж його брак), звичний побут, вимоги і правила сформували певні поведінкові реакції малюка, але відтепер він має їх змінити відповідно до нових умов життєдіяльності. Отже, доводиться змінювати сформований і закріплений стереотип і призвичаюватись до нової ситуації, а це нелегко. До того ж «самостійність» теж болюче питання саме для дорослого новачка. За нових обставин він може розгубитися, задивитися, чогось не почути тощо і не встигнути одягтися або поїсти — себто стати «невмійком». А це вже питання дитячої самооцінки, її впевненості і гідності. Часто дошкільник, який прийшов з сім’ї, не вміє гратися або взагалі, або ж не вміє гратися разом, з усіма. Це невміння у будь-якому варіанті є значною вадою на шляху до становлення спілкування і стосунків з однолітками на шляху соціалізації дитини. Дитина, яка прийшла в садок у 4—4,5 року, зазвичай до цього часу була чи з бабусею, чи гувернанткою. За таких умов дошкільник володіє значним багажем знань, уміє читати, рахувати, легко вступає з дорослим у бесіду. Для нього привабливішим є вихователь, а не ровесники, адже «вони нічого не розуміють». Проте питання: кому з ким нецікаво — має однозначне вирішення. Нецікаво саме з такою «навченою», «розвинутою» дитиною, бо вона не володіє найціннішим вмінням з погляду дітей — не вміє гратися, а тому і не цікава їм. Але для новачка дитяча спільнота є вкрай привабливою, і він у свій спосіб починає привертати до себе увагу: виносить з дому всі цукерки або ж іграшки, має агресивні прояви тощо. Саме серед новачків старшого віку трапляються діти з кардинально протилежною поведінкою в дитячому садку і вдома — хороша-погана. Слухняна, витримана, уважна тощо — в дитячому садку і неслухняна, плаксива, з агресивними проявами, неврівноважена, нетерпляча, вередлива тощо — вдома. Зазвичай діти, які вирізняються такою поведінкою, мають слабку нервову систему або її порушення. Діти з такими характеристиками можуть бути в оцінках дорослого лише хорошими. Щоб бути такими, треба прийняти пропоновані зовнішні правила. І вони цього дотримуються: завжди слухають, про що говорить вихователь, і відповідно реагують, виконують — збирають іграшки, одягаються на прогулянку, сідають обідати тощо. Бо почути на свою адресу негативну оцінку чи зауваження для них неприпустимо. От вони і намагаються з усіх сил бути хорошими. Проте сили не безмежні. І вдома у звичних умовах, у рідних стінах при люблячих батьках напруження виривається назовні. І той стрес, який вони переживають під час зміни умов життя, проявляється, наприклад, у сльозах, які, з погляду батьків, безпідставні, позаяк явних причин для них не було і сльози беруться з нічого. Проте в цьому разі через плач відкривається своєрідний клапан, за яким накопичилося нервове напруження. Але батьки, не розуміючи причин зміни дитини, будь-що намагаються вплинути на малюка: говорити суворим тоном, соромити або ж сварити Отже, не затримуйтесь з приходом у дитячий садок. Зі слів однієї мами, група дітей раннього віку «має спрощене ставлення, і в цьому її переваги. А в період адаптації це важливо. Раптом дитина штанці намочить або забуде, що сама одягатися вміє. Все ж таки зміна обстановки. У групі раннього віку це нормально, а в садку буде винятковою ситуацією і привертатиме увагу до малюка». Прийшовши у дитячий садок за рік до школи, з одного боку, дитина отримає вкрай важливі вміння: жити в колективі, співвідносити свої дії і бажання з іншими дітьми та дорослими, враховувати їх настрій тощо, а також працювати в одному темпі з групою, орієнтуватися на словесну інструкцію дорослого — вміннями, потрібними для школи. А з другого — дитина має двічі призвичаюватись до нових умов і вимог за короткий термін — 1—1,5 року. А чи треба дитині віддавати стільки фізичних і психологічних сил?! Зрозуміло, що сім’я сама обиратиме і дитячий садок, і зручний момент, коли саме відвести дитину в дошкільний заклад. Проте є кілька правил щодо того, коли малюка не можна віддавати до дитсадка або краще з цим почекати. Отже, якщо: 1. У сім’ї з’явилося немовля. 2. Батьки розлучаються. 3. Сім’я нещодавно переїхала (менше як 1—1,5 місяця). 4. Якщо за 1,5—2,5 місяця від початку відвідування малюком дитсадка ви плануєте відпустку. 5. Дитина нічого не вміє робити самостійно. 6.Дитина нещодавно перенесла важке захворювання і є заслабкою.           Як підготувати малюка до вступу в дитячий садок Прихід у дитячий садок — перший серйозний етап соціального життя дитини. Досі вона спілкувалася тільки з членами родини, приятелями — сусідами або з тими, кого дорослі запрошували у дім. І от — багато незнайомих облич, нова обстановка... У дитячих садках працюють досвідчені, кваліфіковані вихователі, які зуміють ввести ваше маля в колектив, адаптувати його до нових умов. У принципі, якщо мати в силу обставин змушена буде залишити дитину на цілий день — великої біди не станеться. Проте краще, звичайно, поступове звикання. Поки дитина приглядається до нових товаришів, цікавиться новими іграшками, побудьте-неподалік. Коли через півгодини або годину після приходу переконаєтеся, що дитина почувається спокійно, лагідно скажіть їй, що вам треба йти, що невдовзі ви прийдете по неї й заберете додому. Якщо навіть маля трохи поплаче без вас, вихователь зуміє утішити й забавити дитину. Спершу залиште її в садку на кілька годин, потім — на півдня. Невдовзі все ввійде в належний ритм. Різноманітні іграшки, можливість гратися з іншими дітьми швидко зацікавлюють малят, і вони звикають до садка. Найголовніше, щоб перші враження були позитивними. А для цього дамо батькам кілька практичних порад. Розповідайте дитині якомога більше доброго про садок і активно привчайте її до самостійності. В колективі добре закріплюються навички самообслуговування, але закласти їх належить у сім'ї, ж і навички гігієни. Батьків часто турбує, як одягати дитину для дитсадка. Насамперед так, щоб її було зручно. Одяг має бути міцним, не ускладнювати рухів дитини (під час бігу, стрибків, лазіння тощо) і таким, щоб малюк сам міг вільно роздягатися й одягатися. Привчіть дитину правильно поводитися зі «змійкою», надягати шапку, знімати і взувати черевички (хай взуття буде досить просте, аби дитині не доводилося вибиватися із сил, стягуючи його з ніг). Безумовно, матері простіше самій одягти і роздягти дитину, але варто бути терплячими - нехай учиться самостійності, дорослішає. Перетворіть цю «процедуру» на цікаву гру. Дитина ще вдома повинна привчитися вішати або акуратно складати свій одяг, давати раду іграшкам, правильно поводитися з олівцем, клеєм, іншими предметами. Щоб полегшити перебіг адаптації, заздалегідь учіть малого науки спілкування з іншими: поясніть, що таке дружба, чому треба йти на поступки, рахуватися з чиїмись інтересами. У великих сім'ях взаємини між братами і сестрами допомагають малюку легше пристосуватися до колективного життя. Коли ж дитина росте в сім'ї одна, можна домовитися з іншими родинами щодо організації спільних ігор дітей. Добере також ходити гуртом на прогулянки, екскурсії. Все це не лише, збагатить дітей новими знаннями та уявленнями, а й зробить їх комунікабельними. Зустріньтесь з вихователем групи заздалегідь, розкажіть про індивідуальні особливості вашого малюка, що йому подобається, що ні, які його уміння і навички, якої допомоги він потребує, визначте, які методи заохочення і покарання прийнятні для вашої дитини. З самого початку допоможіть малюку легко увійти до дитячого садка. Адже він вперше в житті розлучається з будинком, з вами, віддаляється від вас, хоча й усього на кілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну відразу, краще всього щоб вона сама вас відпустила. Під час прощання з малюком не забудьте його запевнити, що неодмінно повернетеся за ним. Коли ви йдете - розлучайтеся з дитиною легко і швидко. Звичайно ж, ви турбуєтеся про те, як буде вашій дитині в дитячому садку, але довгі прощання зі стурбованим виразом обличчя викличуть тривогу у дитини, що з нею тут може щось трапитися, і він довго не буде вас відпускати. Якщо дитина важко розлучається з матір'ю, то бажано перші кілька тижнів нехай відводить у дитячий сад його батько. Дайте дитині з собою до дитсадка його улюблену іграшку, постарайтеся вмовити залишити її переночувати в садку і на ранок знову з нею зустрітися. Якщо дитина на це не погодиться, нехай іграшка ходить разом з нею щодня і знайомиться там з іншими, розпитуйте що з іграшкою відбувалося в дитячому саду, хто з нею дружив, хто кривдив, чи не було їй сумно. Таким чином, ви дізнаєтеся багато чого про те, як вашому малюкові вдається звикати до садка. Деякі діти в перші дні в дитячому саду дуже втомлюються від нових вражень, нових друзів, нової діяльності, великої кількості народу. Якщо малюк приходить додому змученим і нервовим, це не означає, що він не в змозі звикнути до дитячого садка. В такому випадку потрібно таку дитину раніше забирати з садка або ж 1-2 рази на тиждень залишати її вдома. Пограйте з дитиною домашніми іграшками в дитячий сад, де яка з іграшок буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що, каже, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішувати проблеми вашої дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.