ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НУШ: ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ!

 

Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?

Нова українська школа (НУШ) презентувала вимоги до взаємин «учні — батьки — вчителі — школа». Пріоритетами в них є педагогіка партнерства, нові підходи до навчання учнів, формування в них ключових компетенційтностей тощо. Педагоги-дошкільники також мають переосмилити свої підходи до підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Насамперед продумати роботу з батьками.

Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи різноманітні. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?

Одне з найголовніших питань у роботі закладу дошкільної освіти — психолого-педагогічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку. Завданням педагогів є формувати відповідний рівень психолого-педагогічної грамотності батьків щодо вікових особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також у формуванні в них уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником.

Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фізично готовою щодня нести ранець чи портфель, сидіти протягом 30-35 хв на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж тривалого часу тощо.

І педагоги, і батьки часто недооцінюють роль сформованості навичок здорового способу життя — фізичний аспект розвитку дитини. Фахівці стверджують, що саме фізичний розвиток є запорукою успішного навчання дитини в школі. Фізична готовність, відповідний стан здоров’я дитини — це одна з основних передумов її успішного навчання в школі.

Не можна забувати і про біологічну зрілість — досягнутий рівень дозрівання організму дитини. Біологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адаптуватися до нових умов, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників дитячих інфекційних хвороб. Бажано також приділити увагу антропометричним показникам дитини (вага, зріст, зміна молочних зубів на постійні тощо).

Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність. Існують різні думки фахівців щодо структури психологічної готовності, однак здебільшого виокремлюють такі її компоненти:



        
  • соціальний;

  •     
  • емоційно-вольовий;

  •     
  • інтелектуальний;

  •     
  • мотиваційний.


Соціальний  компонент.

Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько тридцяти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі.

Тож у дитини до початку навчання у школі бажано сформувати:



        
  • адекватну самооцінку;

  •     
  • потребу в спілкуванні з іншими;

  •     
  • уміння приймати інтереси групи дітей;

  •     
  • уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими.


Варто виховувати в дитини не лише лідерські якості та навички, а й уміння за потреби поступатися. Дитина має бути терплячою до інших.

Емоційно-вольовий.

Психологічна готовність дитини до школи передбачає розвиток її емоційно-вольової сфери, показники якої свідчать про сформованість відповідного компонента психологічної готовності до навчання в школі. Йдеться зокрема про такі показники, як:



        
  • упевненість у собі;

  •     
  • переважання позитивного настрою;

  •     
  • прагнення стримувати негативні емоції;

  •     
  • уміння керувати своєю поведінкою;

  •     
  • розвиток емоційної стійкості;

  •     
  • довільність пізнавальних процесів, зокрема сприймання, мислення, пам’яті, а також уваги;

  •     
  • довільність поведінки — здатність робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.


Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це під час взаємодії.

Інтелектуальний.

Про сформованість інтелектуального компонента психологічної готовності дитини до школи свідчить:



        
  • розвинуте сприймання;

  •     
  • стійка пізнавальна увага;

  •     
  • розвинуті мислення та мисленнєві операції — проявляється у здатності виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв’язки між предметами;

  •     
  • здатність відтворювати зразок;

  •     
  • оволодіння усним мовленням;

  •     
  • розвиток дрібної моторики, зорової координації;

  •     
  • розвиток здатності до навчання.


Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Бажано подавати знання дозовано. Інформація має відповідати віковим інтересам дитини. Одне з основних завдань формування інтелектуального компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі — навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Дорослий, навчаючи дитину, має бути для неї мудрим учителем, наставником, другом.

Мотиваційний.

Мотиваційний компонент психологічної готовності дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей компонент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов’язковістю, інтелектуальним навантаженням, необхідністю долати труднощі тощо.

Виокремлюють такі мотиви навчання:



        
  • внутрішні (пізнавальні) — характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом;

  •     
  • зовнішні (соціальні) — виявляються в бажанні дитини займатися суспільно значущою дія­льністю, в авторитетному ставленні до вчителя.


Мотиви навчання формують внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності дитини до навчання.

Не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Насамперед батькам важливо усвідомити, що не потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу.

Під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема:



        
  • дбати про фізичне здоров’я дитини;

  •     
  • збагачувати життєвий досвід дитини;

  •     
  • закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини;

  •     
  • розвивати мовлення дитини;

  •     
  • навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте;

  •     
  • учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших;

  •     
  • поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи.


Варто пам’ятати, що дитина не народжується школярем, готовність до школи — це комплекс здібностей, які піддаються корекції. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини, і насамперед батьків. А виховувати дитину — це мистецтво, адже процес виховання — це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.

Що означає "готовий до навчання"

Про підготовку дітей до школи написано і сказано чимало. Кажуть психологи, говорять вчителі, кажуть батьки, причому думки їх не завжди збігаються. У магазинах очі розбігаються від кількості книг, посібників, в назвах яких великими літерами виділено всі ті ж слова: "підготовка до школи".

Що ж батьки майбутнього першокласника вкладають в поняття підготовки, і якою вона повинна бути?

Кажучи узагальнено, до навчання в школі готовий той дитина, для якого шкільні навантаження не будуть надто напруженими ні в психологічному, ні в розумовому плані і не погіршать його здоров"я.

Чи можна бути впевненим, що читає, знає назви всіх континентів Землі, марки машин і імена всіх героїв популярних мультфільмів дитина буде успішним у школі? Зовсім ні.

Успіхи у навчанні набагато більше залежать від бажання і вміння вчитися, вміння бачити зв"язки явищ, закономірності, від бажання розібратися, зрозуміти, чому, як, чому, ніж від раннього вміння читати і запасу розрізнених енциклопедичних відомостей.

Дитина повинна розуміти і приймати роль учня, підпорядковуватися загальним шкільним вимогам і вимогам вчителя.

Все це означає, що він готовий буде прийняти як навчальної діяльності не гру, а навчання . Треба вміти зосередитися на досить тривалий час, утримувати увагу, не відволікатися, слухати вчителя, вміти висидіти цілий урок, знаходити спільну мову з однокласниками.

Якою має бути підготовка до школи

Бути підготовленим до школи сьогодні це не вміння читати, писати і рахувати, а вміння всьому цьому навчитися.


Як визначити, що потрібно для школи? Які якості? Риси характеру? Відповісти дуже важко. Часто батьки не знають, як підготувати свою дитину. Після роботи хоч би встигнути нагодувати А добре б ще і казку почитати або пограти, а то, найчастіше, і на це сил і часу не вистачає.

Аякже вихователі в дитячому садку? Не їх це обов’язок підготувати дитину до школи?


Так, швидше всього, але чи багато встигнеш за наявності двадцяти маленьких непосид. А відповідальність перед батьками за здоров’я дитини, а дотримання дитсадківської програми і санітарних норм … От і не залишається часу на заняття з кожною дитиною індивідуально.

Тому й лягає основне навантаження на плечі батьків. Вже осінню, за рік до школи, батькам необхідно знати складові психологічної підготовки дитини до школи.





 

У дошкільному віці домінує ігрова діяльність. У шкільному – навчальна, яка на найближчі 11 років стане основною для дитячого розвитку.


Минулий рік дитячого садка починається підготовка до школи, тобто в ігрову діяльність додають елементи навчальної.


Мається на увазі тренування умінь і здібностей дитини робити щось під керівництвом дорослого. Наприклад, утримувати увагу, зосереджуватися на одному занятті, виконувати нецікаву роботу та ін

Але заняття в садочку не можуть замінити або компенсувати роботу з дитиною вдома. Побутові, щоденні ситуації дуже багаті на навчальний матеріал.


Завдання батьків полягає у розвитку самостійності: доручення та підтримка у виконанні домашніх обов’язків, аналіз та вирішення виникаючих питань і т.д. Головне ставитися до нього дорослішими, адже незабаром він буде сам приходити зі школи, розігрівати їсти, дивитись телевізор і, якщо пощастить, робити уроки.


Краще він навчиться цього наперед, щоб вам потім не довелося брати відпустку.

Повсякденне спілкування стає невичерпним джерелом навчання, взаємного пізнання і радості ваших відносин. І в цьому провідна роль належить батькам.

Важливою складовою підготовки дитини до школи може стати знайомство зі шкільним будинком: як воно виглядає, яке шкільний розклад, чим займаються діти в школі.


Не менш цікавим можуть стати спогади батьків про своє першому класі, які можуть орієнтувати на школу і формувати реальне уявлення про школу.


Добре було б показати перші зошити, фотографії, буквар – все, що залишилося з власного дитинства. Це б закріпило зацікавленість дитини школою.

Також потрібно правильно підібрати школу для майбутнього першокласника. Достатня і не надмірне навантаження – запорука розвитку здорового і розумного дитини.